Харківський обласний військовий комісаріат

22-му батальйону - шість років!

     Кінець квітня 2014 року. В самий розпал подій на Донбасі на Харківщині під час чергової хвилі мобілізації сформовано 22-й батальйон територіальної оборони, що згодом став окремим мотопіхотним батальоном.

Об’єднані патріотизмом

     Сотні патріотів із числа мешканців Харківщини та вимушених переселенців зі Сходу України увійшли до складу нової військової частини Збройних Сил України.

    - Важка політична ситуація в нашому регіоні не вплинула на виконання даного завдання з призову громадян до лав батальйону ТрО, - пригадує військовий комісар  Харківського обласного військкомату полковник Юрій Калгушкін. – У ті часи підпалювали Індустріальний в місті Харків РВК. Стріляли із гранатометів  по фасаду обласного військкомату та КПП бронетанкового заводу. Та це не завадило справжнім українцям прийти за повісткою чи добровільно до нас, щоб стати на захист своєї держави.

    З першого дня формування батальйону – 25 квітня основні командні посади обійняли військовослужбовці місцевих військкоматів. Приміром, командир підрозділу підполковник Сергій Горбенко до того часу працював із документами в Харківському ОВК.

    - Бойового досвіду в комбата тоді ще не було. Проте він просто палав патріотизмом і цей порив передавалося всім ротним та взводним. Новобранці прибули майже з усіх районів області. При цьому, переважна більшість із них й строкову службу не проходили. Пам’ятаю, що протягом всього етапу бойового залагодження спостерігалася позитивна мотивація до оволодіння військовою справою. Тому з дисципліною в них було все гаразд, - розповів полковник Юрій Калгушкін.

Нестандартні підходи

    Практичний вишкіл військовослужбовців підрозділу тероборони здебільшого проводився на базі Харківського обласного військкомату, а стрільби та спеціальна підготовка на полігоні 92-ї окремої механізованої бригади.

    У ході професійного вишкілу тоді активно застосовувалися креативні методи та нестандартні підходи, спрямовані на скоріше досягнення вояками професійних висот.

    Так, для забезпечення окремих занять з тактики офіцерам  облвійськкомату активно допомагали спортсмени-інструктори Харківського пейнтбольного комплексу «Extremal».

    Новобранці зі пейнтбольною «зброєю» в руках відпрацьовували завдання щодо відбиття нападу на блокпост, знищення вогневої точки ворога, дії у складі розвідувальної групи, евакуацію пораненого з полю бою та інші спеціальні дії.

    Серед спортсменів було чимало ветеранів військ спецпризначення. Практичні заняття вони проводили за свій рахунок у вільний час. Адже щиро вірили, що наші воїни здобудуть необхідних навичок та дадуть гідну відсіч агресору.

    Після успішної стрільби з пейнтбольних пристроїв та занять у класах, військовослужбовці виконували спеціальні вправи вже на загальновійськовому полігоні зі штатною зброєю в руках. Таким чином, захисники України краще засвоїли навчальний матеріал і за короткий час підготувалися до дій за призначенням.

Людський потенціал

    До речі, серед бійців батальйону був й на той час Близнюківський селищний голова Геннадій Король, який заради встановлення миру в країні сам прийшов до райвійськкомату. Такий патріотичний порив державного мужа добре відобразився на морально-психологічному кліматі всього підрозділу. Та не лише добрим словом він допомагав долати труднощі, а й сотнею комплектів теплих речей та кільками десятками бойової амуніції, що надійшли від мешканців . Про необхідне в польових умовах майно, сержант Король домовлявся з небайдужими представниками його громади.

    - Я не якийсь супергерой. Просто в той важкий для країни час не зміг носити цивільну краватку і сидіти у кабінеті з кондиціонером. В армії я захищав десятки тисяч своїх виборців, які не хотіли жити в окупації. Тож навіть з автоматом в руках я виконував свою роботу, як солдат та селищний голова одночасно, - вважає Геннадій Король.

    А начальник медпункту батальйону тоді ще лейтенант медичної служби Олександр Кисляк  із початку березня 2014-го року оббивав пороги харківських військкоматів. Проте, офіцерських посад за його медичним профілем довго не знаходилося.

    - Дуже зрадів коли нарешті мені таки зателефонували з військової установи. На збір у мене пішло 30 хвилин. Дружина та син зрозуміли мій вибір. Чесно скажу, що якогось страху тоді не було. Я так міркував: інші витримали і я не гірше за них впораюся з бойовими завданнями, - таку мотивацію мав нинішній начальник медслужби Харківського облвіськомату майор медслужби Кисляк.

Просто рвалися у бій

    На завершальному етапі підготовки мобілізованих воїнів із матеріально-технічним забезпеченням дуже допомогли посадовці Харківської обласної державної адміністрації, а також волонтери з різних громадських об’єднань.

    14 травня 2014-го новостворених підрозділ вирушив до району проведення антитерористичної операції. Перші місяці, поки армійці не мали належного бойового досвіду вони несли службу на блокпостах на другій лінії нашої оборони.

    Офіцер однієї із частин Харківського гарнізону підполковник  Ігор Плугатор тоді виконував обов’язки заступника комбата з виховної роботи.

    - Першу ніч ми переночували в Сватовому на молокозаводі, - згадує офіцер. – Потім вирушили далі, в бік Старобільську, де розмітилися по різних населених пунктах. Здебільшого  прикривали стратегічні автошляхи, контролювали ситуацію на певних ділянках тощо. В самому ж Старобільську нас, м’яко кажучи, не дуже гостинно прийняли. По вулицях доводилося переміщатися лише по 5-10 осіб і зі зброєю. Бо місцеві прихильники «руського миру» всіляко демонстрували ненависть до нас: витягували ножи, кричали погані слова, а продавці крамниць раптово закривалися, коли ми заходили щось придбати.

    Попри службову зайнятість підполковник  Плугатор  намагався поспілкуватися з кожним підлеглим, який горів бажанням битися із окупантами  саме на фронті, а не в декількох кілометрів від вибухів ворожих снарядів. Тому під час неформальних бесід просив трохи почекати та жартома казав, що ще сходять разом в атаку. Адже, на війні він побачив чимало різного і навчився добре розбирався в людях, підбирав потрібні слова в потрібний момент.

    Із перших днів перебування в районі АТО душпастирською опікою армійському колективу займався секретар Харківської єпархії Православної церкви України отець Сергій. Він знаходив час та не жалів власних коштів, щоб періодично виїжджати до неспокійного регіону та підтримувати захисників України. Згодом  духовний наставник батальйону офіційно став капеланом Харківської окремої бригади тероборони.

Потужна бойова одиниця ЗСУ

    Після декількох місяців служби біля Старобільська та Сватового вояжи 22-го батальйону довели свою готовність бути на передовій сил АТО і їх таки направили на відповідальні ділянки лінії розмежування з противником.

    Зараз уже напевно й не знайти прифронтового селища від Станиці Луганської до Маріуполя, що не захищали б воїни як зараз він називається - 22-го окремого мотопіхотного батальйону. На жаль, із декількома товаришами по службі, які загинули на полі бою, довелося  проситися.  За шість років змінилося й місце постійної дислокації і вони перебазувалися з Харківщини до іншої області. Та все одно харків’ян там чимало та про перших командирів – офіцерів військкоматів там згадують лише добрим словом.

- Колишні приватні підприємці, слюсарі чи менеджери успішно впоралися із новими завданнями як воїни. Протягом перших місяців  біографії батальйону їм вдалося закласти кращі традиції Українського козацтва та військового братерства. Я пишаюся, що був свідком народження такого славного армійського колективу, що зараз є потужною  бойовою одиницею Збройних Сил України. Хотілось би побажати їхніми колишнім та нинішнім воїнам міцного здоров’я та перемоги в усіх справах, - зазначив полковник Юрій Калгушкін.