Харківський обласний військовий комісаріат

Воїн-контрактник з Харкова

     Круто змінити життєвий курс і приєднатися до воїнів-контрактників Збройних Сил України два з половиною років тому вирішила харків’янка Тетяна Проніна. За цей короткий термін служби вона опанувала спеціальність військового зв’язківця, майже 9 місяців провела в районі проведення бойових дій на Донбасі та наповнила життя яскравими спогадами.

   Тетяна звикла чітко прямувати до чергової мети і розраховувати тільки на власні сили. Її життя легким не назвеш, адже сама виховує двох неповнолітніх синів і доглядає за хворою на онкологію мамою.

    …Жагу до перемоги учасник АТО розвила в себе ще в юності під час занять кінними видами спорту. Також ще у школі вона зрозуміла, що за право бути першим треба боротися і ніколи не здаватися.

- Після закінчення у 2003 році Харківського національного автомобільно-дорожнього університету я трошки попрацювала, а потім вийшла заміж, стала мамою. Та сімейне щастя було не довгим. Шлюб розвалився та розпочався важкий період. Проститися зі старим життям вирішила у лютому 2017-го, коли прийшла до райвійськкомату та попросила призвати на військову службу за контрактом, - пригадала жінка-військовослужбовець.

    Перші 4,5 місяців Тетяна провела в навчальному центрі на Полтавщині. Новий військовий розпорядок був схожий на щільний режим її тренувань перед спортивними змаганнями. Там же вона знайшла вірних подруг, з якими переписується і радиться з проблемних питань й досі.

- По випуску мене направили до бойової частини – 54 ОМБр. Буквально за лічені дні нашу бригаду направили на Схід України. Мій підрозділ стояв біля Троїцького, що було і залишається однією із найгарячіших ділянок району проведення АТО/ООС. Служба на першій лінії нашої оборони стала моїм черговим життєвим іспитом на стійкість. Знаєте, на Донбасі дружня атмосфера в підрозділі допомагала пережити будь-які труднощі, - вважає старший солдат Проніна.

    Згодом лідерські якості Тетяни були помічені її начальниками і їй довірили командувати відділенням зв’язківців. У підпорядкуванні було п’ять таких же, як вона, сильних духом дівчат. Тому командувати ними було не складно, адже усі були патріотами України, поєднані однією метою – скоріше вигнати російських окупантів з України.

- Порядок у відділенні тримався на чіткому усвідомленні відповідальності за виконання конкретного завдання. Адже ми забезпечували дії армійців і від нашої роботи залежали життя десятків воїнів. Я не була прихильницею жорстокого стилю керування підлеглими, але однаково вміла і похвалити, і покарати адекватно ступеню проступку, - розповіла Тетяна.

    По поверненню із Донбасу, на початку 2018-го Тетяна вимушена була перевестися до Харкова, бо треба було доглядати за хворою мамою та направляти на вірні шляхи становлення дітей.

- У Новобаварському об’єднаному райвійськкоматі міста Харків я також займають забезпеченням зв’язку між армійським колективами. Перебування ж на Донбасі я вважаю найяскравішим періодом свого життя. Адже служба у бойовій частині біля лінії фронту – дуже почесна, в чомусь легша і цікавіша, ніж у тилу. Усім дівчатам та хлопцям раджу не боятися кардинально змінити своє життя, піти до армії і зробити щось корисне для України, - підсумувала старший солдат Тетяна Проніна.