Харківський обласний військовий комісаріат

ХАРКІВСЬКИЙ ГОСПІТАЛЬ–2

(Продовження)

Військову медицину, як і армію, руйнували десятки років. Як приклад, наводять той факт, що напередодні військових подій відділення хірургії мобільного госпіталю складалося з начальника й старшої сестри.

Причому це робилося цілеспрямовано. А в грудні 2013 року скоротили ще й старших сестер. Тому, коли трапилася війна, довелося мобілізувати людей, які мали медичну освіту, навіть тих, хто до цього не працював за фахом.

ВІЙНИ В НАС НЕМАЄ!

Не встигли медики перевести подих, як завітали всілякі комісії, перевірки різних рівнів, щоб задати не скільки провокаційні, як безглузді питання: «Чому не за правилами списані речі, наприклад, нижня білизна? Ви не мали права приймати людей зі зброєю! Як ви могли постачати медикаменти без заявки, довіреності, накладної? Своїми злочинними діями медики нанесли непоправні збитки державі!»

І як тут пояснити людям, надто далеким від тих умов, у яких доводилося працювати? Як розтлумачити, що коли привозять поранених без рук і ніг, фрагменти нижньої білизни не списуються, а розрізаються й викидаються? Як довести, що той же автомат було використано як шину для перебитої кінцівки? Яким чином можна пояснити КРУ, що в країні війна, що медикаменти без заявок і накладних скидали з повітря тим, хто перебував у оточенні, адже за офіційними документами в нас ніякої війни немає?!

І ці проблеми й до сьогодні так і не вирішені й чи будуть колись вирішені — невідомо!

ІЗ РУК — У РУКИ

В історії Харківського госпіталю існує ще один факт, який неможливо замовчувати чи применшувати. Про допомогу волонтерів під час бойових дій багато сказано й написано. Але не менший вклад мали добровільні пожертвування в справу лікування поранених бійців.

Медики госпіталю добре пам’ятають, як на КПП з’являлися люди — пересічні харків’яни — й приносили, хто що міг. Проблем з продуктами в закладі ніколи не було, а ось додатковому харчуванню тут були завжди раді. Так один дідусь привозив груші з власного саду, інший з пенсії зміг придбати блок цигарок і каву. Говорили: «Передайте хлопцям, нехай скоріше видужують».

Сплеск патріотизму був настільки високий, що люди пропонували передати пораненим гроші, передати гроші лікареві, щоб міг придбати все необхідне для лікування. Звичайно, що ніхто на це не йшов, і тоді знайшли прийнятну й єдино можливу форму допомоги.

Якось на прохідній з’явилися двоє досить молодих чоловіків і поцікавилися, що є найбільш необхідним для пацієнтів. Повз проходив лікар і сказав, що в реанімації зіпсувався холодильник. Всього за півгодини чоловіки привезли два холодильника й передали відділенню. Інші, не називаючи навіть своїх імен, виявили бажання поставити кондиціонери на кілька палат. До такої акції приєднувалися все нові й нові благодійники. Так за весь час волонтерами Харкова було встановлено біля 60 кондиціонерів. Масово несли телевізори, які були просто необхідні для прикованих до ліжка пацієнтів. Тепер палат з телевізорами в госпіталі більше, ніж тих, де телевізора немає.

А згодом стараннями Автомайдану на території медичного закладу почав працювати волонтерський центр, який діє й зараз. Для нього було виділено приміщення, де пацієнти можуть отримувати мінеральну воду, молочні продукти від місцевих виробників та речі першої необхідності.

ПАТРІОТИЗМОМ ПО СЕПАРАТИЗМУ

Дивно чути медперсоналу, особливо тим, хто знаходиться на передовій, що госпіталь у Харкові є сепаратиським за своєю сутністю. Окрім того, що звучить це образливо, такі твердження, як вважають працівники, абсолютно не відповідають дійсності. Вперше з подібною проблемою довелося зіткнутися ще на початку бойових дій на Донбасі. Тоді командування бригади з Західної України звернулося з претензією, що їхніх бійців у певному відділенні називали бандерівцями.

Коли почали розбиратися, виявилося, що у хлопців претензії не до персоналу, а саме до свого командування, яке начебто незаконно присвоїло кошти бійців. Більш того, старша сестра відділення, де вони перебували, сама родом із Західної України, це її земляки, тому така подія взагалі не могла трапитися навіть гіпотетично.

— Чому вважається, що серед наших воїнів, — ділиться власною думкою головний терапевт Юрій Ілляшенко, — не може бути зрадників і мародерів, симулянтів і брехунів? Виявляється, він призваний три місяці тому, а зараз його потрібно комісувати за станом здоров’я. Звичайно, що в такому випадку не може бути мови про інвалідність. Тому такий воїн і пояснює ситуацію наступним чином: «Та там лікарі всі «сєпари» — відмовили в інвалідності!» Слід зауважити, що з людьми важко пораненими, тяжко хворими, як правило, не виникає ніяких проблем. Проблеми з тими, в кого болить спина чи шлунок, вони постійно скаржаться й вимагають до себе значно більше уваги, ніж заслуговують.

Цікаву ситуацію розповів полковник Ілляшенко, про одну лікарку, росіянку за походженням. Вона була переконана, що слід домовлятися з Росією, щоб не гинули люди, щоб не було війни. Одного разу в складі бригади, разом із медсестрою, вона потрапила на фронт. І ось коли два дні ці медики просиділи у трубі під дорогою, бо несамовито лупцювали «гради»; коли в таких умовах їм довелося надавати допомогу, перев’язувати й тримати в руках крапельниці, то назад вони повернулися аж занадто патріотично налаштованими.

У РЕЖИМІ ПОСТІЙНОЇ БОЙОВОЇ ГОТОВНОСТІ

Раз заговорили про сепаратизм, то слід визнати, що в Харкові він дійсно існує. Але за межами госпіталю. А сам госпіталь і його діяльність для справжніх сепаратистів є не лише приводом для роздратування, а й об’єктом нападок і провокацій.

Так на початку літа 2014 року на територію лікувального центру із-за огорожі, якраз напроти штабу, закинули вибуховий пакет. За півтора-два місяці, під час іловайської трагедії, коли госпіталь щодня приймав сотню-півтори поранених, було повідомлено, що будівлю головного корпусу заміновано. Довелося евакуювати всіх пацієнтів, на певний час припиняти операції, а реабілітації проводити в інших приміщеннях. Півдоби, поки шукали вибухівку, робота закладу була паралізована. Звичайно, що нічого не було знайдено й повідомлення виявилося хибним.

Останньою досі провокацією став підрив електропідстанції, що стався взимку, на межі чотирнадцятого й п’ятнадцятого років. Терористи заклали біля двох кілограмів тротилу й підірвали. Госпіталю це великих збитків не завдало, але інцидент був неприємний тим, що винесло кілька вікон не лише в інфекційному відділенні госпіталю, а й житлових будинках, що знаходяться напроти.

Однак паніку, як це очевидно планувалося, такі провокації не викликали й заклад продовжував працювати в тому ж режимі постійної готовності, як і до цього. Звичайно, довелося активізуватися й посилити охорону за підконтрольною територією, обмежити прохід на КПП, що й досі дуже не подобається пацієнтам і відвідувачам. Але це вимушені заходи.

Олександр КУХАРЕНКО

(Закінчення буде)

Яндекс.Метрика