Харківський обласний військовий комісаріат

ХАРКІВСЬКИЙ ГОСПІТАЛЬ–1

У червневому номері журналу «Військо України» за минулий рік було опубліковано мою статтю під назвою «Форпост, де рятують життя».

http://viysko.com.ua/journal/forpost-de-ryatuyut-zhy-ttya/

На жаль, публікація зазнала значних скорочень, оскільки в початковому варіанті мала значно більше героїв і була розрахована на кілька номерів із продовженням. Завдяки сайту ХОВК у мене є можливість донести читачеві повний варіант статті річної давнини й прозвітувати «скороченим» героям публікації, що вони є не менш значимими для автора, ніж ті, хто був залишений редакторами в журнальному варіанті.

Олександр КУХАРЕНКО

Насправді сьогодні він називається Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, але для тих, хто тут працює, як і для тих, хто лікується, — був і залишається госпіталем. Харківським госпіталем…

У першу чергу, саме територіальна приналежність, а також — кваліфікація лікарів, мобільність медперсоналу й здатність одночасно надавати допомогу великій кількості потерпілих зробили його лікувальним форпостом між територією АТО й мирною Україною.

За три роки, що минули з початку збройного конфлікту на Донбасі, термін АТО не лише втратив своє початкове значення, а й дискредитував себе на майбутнє, оскільки зараз практично кожному українцеві відомо, що там відбувалася й продовжується повноцінна війна з вибухами, обстрілами й, як результат, бойовими втратами й тяжкими пораненнями.

І до сьогодні, час від часу, через Луганщину й Донеччину несуть «вертушки» до Харкова зранені, пошматовані тіла наших бійців із передової. І щодня в лікарів, середнього й молодшого медперсоналу є робота — рятувати життя, виходжувати й повертати бійцям Збройних сил здатність захищати Батьківщину…

МЕДИКИ БУЛИ ГОТОВІ

Не секрет, що в рекордно короткі терміни наші ЗСУ з напівзруйнованих і мало на що здатних перетворилися на повноцінну армію, котра зараз може протистояти будь-якій агресії. Проводячи паралель, можна було б стверджувати, що те ж саме відбулося й із військовою медициною. Хоча далеко не кожен її представник дотримується такої думки.

— Харківський госпіталь і більшість його персоналу, — вважає головний терапевт Юрій Ілляшенко, — був готовий до надання допомоги під час бойових дій. Я не знаю, чия це заслуга, але були підібрані дуже професійні кадри — керівник госпіталю Віктор Поліщук, головні хірурги Василь Курінний і Віктор Біленький, травматолог Олександр Бородай, високопрофесійні фахівці, що пройшли Афганістан, служили в миротворчих контингентах. На той час у нас уже був комп’ютерний томограф, який дозволив зберегти життя й здоров’я не менше сотні людей, оскільки мали можливість визначати необхідність оперативного втручання.

Окрім надання необхідної допомоги безпосередньо в госпіталі, медики виїжджали до Ізюму, Слов’янська, Бахмута. Там вони приймали поранених, тяжких готували до перевезення й транспортували до Харкова. Інші працювали на передовій, організовували роботу мобільних медичних груп, пристосовували приміщення й обладнання лікарень до діяльності в бойових умовах.

Найважчими й найпроблемнішими для роботи госпіталю виявилися періоди іловайської й дебальцевської трагедій. Тоді найбільша кількість прийнятих поранених за одну добу склала 163 бійці. А враховуючи, що це було не разове надходження, можна уявити, яку завантаженість відчули на собі всі служби. У ті дні лікарі й медсестри не залишали території по три-чотири доби, а деякі знаходилися тут протягом тижнів. Були випадки, коли, перебуваючи вдома, лікар кидав все й терміново приїздив до хворого, тому що той потребував негайної допомоги.

НАЙБІЛЬША НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ

Подібної думки про готовність до роботи в бойових умовах дотримується й начальник клініки ушкоджень Олександр Бородай.

— Коли відбулися події на Майдані, — говорить він, — ми передбачали, чим це може закінчитися, й мали можливість підготуватися. Власні напрацювання, здійснені в Афганістані, я завжди використовую й радо ділюся ними з іншими лікарями. Єдине, що відрізняє нашу війну від тієї, це рівень технологій. Звичайно, що широке їх застосування здійснюється тоді, коли ми стикаємося з масовими й схожими пошкодженнями. Тому можна стверджувати, що саме бойові дії в Україні сприяли використанню в нашому госпіталі новітніх технологій.

Завдяки старанням колег-журналістів широкий розголос отримала подія за участі одного харківського нейрохірурга, якому довелося оперувати Героя України капітана Олександра Петраківського.

Полковник Бородай добре пам’ятає той випадок і вважає його наслідки найбільшою несправедливістю щодо свого колеги. Петраківський поступив до госпіталю з проникаючим вогнепальним пораненням голови. Кісткові уламки були вдавлені настільки, що здійснювали компресію на головний мозок. Під час операції виникла зупинка серця, яка швидко була ліквідована. Але в результаті пацієнт залишився глибоким інвалідом.

Стосовно цієї події проводилися розслідування, тривалий час працювали слідчі. Лікарям вдалося довести правоту колеги й відповідність його дій з керівними документами військово-польової хірургії. Олександр Бородай впевнений в тому, що нейрохірург врятував пацієнту життя. Це факт! На жаль, повної життєдіяльності й повноцінної свідомості досягти не вдалося.

СПОЧАТКУ БУЛА ПЛУТАНИНА…

За різними статистичними даними через Харківський госпіталь пройшло від 40 до 50 % від загальної кількості поранених у зоні АТО. Значна частина лікарського й сестринського складу перебувала й продовжує перебувати в 65-му мобільному госпіталі та в зоні його відповідальності.

— На початку була повна плутанина, — розповідає начальник операційного відділення Володимир Негодуйко, — оскільки лікарям доводилося виконувати функції санінструкторів. Хтось вирішив, що хірург більше потрібен у полі, ніж біля операційного столу. На щастя, все з часом стало на свої місця й ми почали займатися тим, чим повинні були займатися від самого початку. Це я пояснюю недостатньою готовністю медичної служби до тих випробувань, які випали на її долю.

За останні три роки підполковником Негодуйком було здійснено понад 740 операцій. Переважна їхня більшість припала на 2014 рік. У часи найбільшої завантаженості були задіяні всі операційні столи, а хірурги біля них постійно змінювали один одного. Після таких випробувань медик впевнений, що їхня підготовка із точки зору досвіду зросла в рази. Як би цинічно це не сприймалося, але без війни й такої кількості поранених, госпіталю годі було б сподіватися на те забезпечення й ті нововведення, які є зараз. На його базі здійснено кілька наукових розробок, винайдено хірургічний магнітний і немагнітний інструментарій.

Новітні технології використовуються практично для всіх операцій, як на етапі визначення показань для видалення чужорідних тіл, так і під час проведення операції. У закладі до лазерної, ультразвукової, рентгенографічної візуалізації, додали ще й магнітну, що значно підвищує успішність проведення операцій і практично виключає можливість неповного видалення чужорідних тіл.

Хоча під час загострення бойових дій для хірурга Негодуйка один день був схожий на інший, все ж у пам’ять врізалися два-три епізоди з операційної практики. Приміром, потрапив до госпіталю поранений з наявністю чужорідних тіл у перикарді — серцевій сумці. Така операція є дуже складною, тому для її проведення приїжджав фахівець, який довго не міг визначити місцезнаходження чужорідного тіла. І навіть він був здивований тим, настільки швидко це було здійснено за допомогою магнітного інструментарію.

Оскільки у вогнепальних ранах металеві залишки, що взаємодіють з магнітним полем, зустрічаються в 90 % випадках, магнітний інструмент зарекомендував себе досить дієвим і перспективним. Достатньо зауважити, що аналогів цьому винаходу у світовій медицині не існує. Досі він використовується як експериментальний, але винахідники впевнені, що найближчим часом все це буде узаконене й почнеться серійне виробництво новітнього хірургічного інструменту.

Зараз у Володимира Негодуйка та його колег, що, окрім лікування, займаються ще й розвитком вітчизняної науки, з’явилася можливість приділити більше уваги цій сфері діяльності. Тож тепер на черзі докторська дисертація, присвячена діагностиці та видаленню чужорідних тіл вогнепального походження.

Олександр КУХАРЕНКО

(Продовження буде)

Яндекс.Метрика