Харківський обласний військовий комісаріат

9. ГЕНДЕРНА ОЗНАКА: ОЛЕСИН ГРАНАТОМЕТ (із циклу «НА «НУЛІ»)

Зовні Олеся схожа на хлопчика. Таке безпосереднє хлопченя, що дивиться на світ широко відкритими очима. Але це лише зовні. Ще вона могла б привернути увагу тим, що є наймолодшою з усієї жіночої когорти на передовій.

Солдат Олеся Бакланова твердо переконана: дорогу до війська їй вказало почуття патріотизму, яке було присутнє завжди, але найбільш гостро проявилося під час збройного конфлікту на Донбасі. На питання, чому це відбулося лише на четвертий рік війни, дівчина відповідає, що прийшла до підрозділу одразу, як їй виповнилося 18 років. До цього часу сподіватися, що згодяться й візьмуть, якось не доводилося.

Тому одразу після закінчення школи пішла навчатися до аграрного технікуму, а вибраний фах — «переробка м’яса й молока» — трапився явно не від надмірної любові до землі й сільськогосподарської праці. Просто потрібно було чимось займатися. Та коли дочекалася повноліття, без будь-якого жалю покинула технікум і почала методично оббивати поріг військкомату. Обіцяли передзвонити, але дзвінка не було довгі два тижні. І лише після цього все ж повідомили, що слід з’явитися з документами й пройти медогляд.

На шляху до омріяного бажання могла трапитися ще одна перешкода. Нею ледь не стали батьки, які спочатку були категорично проти. Та коли Олеся пояснила, що військова служба — це саме те, до чого вона прагне, що ніде більше в житті вона себе не бачить, дещо змінили своє неприйняття щодо вибору доньки. А далі — більше! Навіть відчуваючи, що це може бути небезпечно, почали все активніше й активніше підтримувати дівчину в її починаннях.

— Я ніколи не бачила в цьому чогось дивного чи незвичайного, — говорить вона. — Хтось мріє бути лікарем чи вчителем, хтось — мати сім’ю й дітей, а я хочу служити.

Тут слід сказати, що родом Олеся з Луганщини. Там зараз мешкають її рідні — мама, тато, бабуся, старший брат. Правда, з братом відносини напружені — вони не спілкуються. Навіть її від’їзд до війська не змінив ситуацію.

Окрім рідні, є в Олесі подруга на ім’я Настя, з якою товаришують ще з часів м’ясно-молочної переробки. Так їй взагалі нічого пояснювати не потрібно. І не лише тому, що дуже добре все розуміє. Важливіше, що Настя також хотіла піти до війська, але її батьки в цьому випадку зіграли вирішальну роль і навідріз відмовили навіть думати про армійську службу.

Така ситуація показала Олесі Баклановій, що могло б статися з її прагненнями, та те, чим має завдячувати своїм рідним. Дівчину ніколи не цікавила перспектива сидіти в штабі чи на складі, тому вирішила, що під час військових дій її місце — на передовій. І навіть тут бути санітаром чи кухарем вважає менш престижним, ніж, — як зараз, — помічником гранатометника.

Передова в Олесі не викликала якихось надзвичайних вражень. Постріли й вибухи їй добре знайомі, ще з дому звикла до таких звуків. А ось як буде реагувати при більш серйозному протистоянні й загостренні конфлікту, поки що не знає. У навчальному центрі стріляла з різної зброї й досить влучно, а тут поки що не довелося використовувати свої навички й здібності. У нас же перемир’я!

— Я розумію, — розповідає дівчина, — що з того боку також люди, в тому числі мої співвітчизники. Але, по-перше, вони задурені пропагандою, а по-друге — ми на війні й перед нами ворог, ким би він не був. І тут дилема лише в одному — або я знищу його, або він мене. Однак не можна всіх мешканців Луганщини поголовно звинувачувати в сепаратизмі. Там і зараз багато людей, налаштованих патріотично, котрі бачать своє майбутнє лише в Українській державі й їм абсолютно не потрібен ніякий «руський мір».

А тут, в АТО, суто чоловічий колектив сприйняв появу Олесі скоріше зі здивуванням. Ніхто з них не сподівався, що на опорнім пункті доведеться служити з жінкою, а тим більше, з молодою дівчиною. Дехто був, навіть, шокований такою новиною, та швидко всі звикли. Намагалися називати її «Джейн», на кшталт героїні відомого фільму. Але позивний не прижився, то ж Олеся так і залишається Олесею.

Як має скластися її подальше життя, принаймні найближчі три роки, на які вона підписала контракт, навіть не здогадується. Намагається про це не думати — дуже мало пройшло часу з початку її військової служби. Може тому й яскравих подій, якими можна було здивувати чи хоча б зацікавити співрозмовників, у її армійському житті поки що не трапилося.

Однак гранатомет завжди напоготові. І судячи з усього, жартувати Олеся не збирається…

Олександр КУХАРЕНКО

(Продовження буде)

Яндекс.Метрика