Харківський обласний військовий комісаріат

4. РЕАЛІЇ ПЕРЕДОВОЇ, або ДИВНА ВІЙНА на ДОНБАСІ (з циклу «НА «НУЛІ»)

Під реаліями слід розуміти явища й предмети, що характеризують саме цю частину простору під назвою «передова», а в просторіччі — «передок» чи «нулівка». Але це зовсім не означає, що деякі з означених реалій ми не можемо зустріти в будь-якому іншому місці. Такі треба розглядати лише в поєднанні. Що це означає, поясню.

Приміром, маки — квіти, якими славиться український і, в тому числі, донбаський степ. Їх зараз тут безліч, особливо в полях, що заміновані й уже кілька років не оброблялися. Звичайно, що маки цвітуть і в інших регіонах країни, але побачити в степових квітах міну 120-мм калібру чи хвостовик від ворожого СПГ можливо лише тут — на передовій. Оце й є те поєднання ексклюзивного зі звичним, яке породжує значно більше вражень, ніж ті самі речі, побачені порізно.

До речі, про маки. Порівняння червоних квітів із кров’ю загиблих воїнів відоме з давніх старозавітних часів. Притча про братів Маккавеїв, які загинули, захищаючи свою країну від лютого ворога, розповідає, що там, де пролилася їхня кров, розквітли квіти — маки.

Про маки, як символ загиблих під час Другої світової, існує безліч віршів і пісень. Може саме тому для українців червона маківка стала символом тієї війни. Впевнений, що мине небагато часу й червоні маки будуть оспівані в поетичних і музичних творах про війну нинішню.

…Шлагбаум впоперек степової дороги понад лісосмугою й табличка «Небезпечно, міни!» Проїжджаючи повз нього, розумієш, що рухатися можна лише дорогою, бо її перевірили сапери. Поле збоку, як і смуга дерев навпроти в будь-якому місці можуть приховувати небезпеку.

…Поламані, скалічені опори високовольтних ліній, прострелені дорожні знаки, залізні їжаки й бетонні брили на проїзній частині доріг — все це реалії передової в цій, як прийнято говорити, гібридній війні. Невдала назва, бо прийнятнішою є не «гібридна», а скоріше «дивна» війна.

І найбільше дивує безліч транспортних засобів, що рухаються від прикордонного пункту на Захід і повертаються назад. Це громадяни утвореної республіки їдуть до України по пенсії й продукти. Їдуть повз наші укріплення, стратегічні пункти. А в цей час «ополченці» з того боку копають окопи, обстрілюють ті самі укріплення, біля яких тільки вчора їздили в ненависну їм Україну за такою необхідною їжею. Обстрілюють снайпери, обстрілює важка артилерія. Не знаю, як для вас, а для мене відкрита лінія фронту — це більш, ніж дивно.

Ось така, на перший погляд, війна — дивна війна на Донбасі. Ось такі реалії передової, що відразу кидаються в очі. Щиро сподіваюся, з другого чи третього погляду вони відкриють нам значно більше інформації, якою також обов’язково будемо ділитися. Ви зі мною, я — з вами…

Олександр КУХАРЕНКО

(Продовження буде)

Яндекс.Метрика