Харківський обласний військовий комісаріат

3. «ЖОДНА ЗБРОЯ ПРОТИ ТЕБЕ НЕ БУДЕ ПРИДАТНА…» (з циклу «НА «НУЛІ»)

Жив собі на Дніпропетровщині в місті Першотравенськ Валерій Пашков. Служив у церкві «Нове покоління», був лідером домашньої групи. Та коли в Україну прийшла біда, Біблійний коледж Першотравенська відкрив капеланський факультет. Після його закінчення Валерій, разом з батальйоном військових капеланів, прибув до Трьохізбенки. А після місяця перебування в зоні бойових дій підписав контракт із 92-ю бригадою.

Тепер він на посаді командира мотострілкового відділення, а одночасно з виконанням службових обов’язків, доносить своїм підлеглим, і не лише їм, сенс Слова Божого.

— Мені абсолютно не важливо, — говорить капелан Пашков, — до якої конфесії належить той чи інший служитель. Хто проповідує Ісуса Христа, для мене є братом, другом, колегою. Рятує не людина, рятує Бог. Так у 2015 році, перебуваючи в Трьохізбенці, я отримав Слово від Бога. Це вірш з Книги пророка Ісаї: «Ніяка зброя, викувана проти тебе, не буде придатна…» І вже півтора роки я живу цим Словом.

Словосполучення «отримати Слово від Бога» для віруючих християн означає тверде переконання, що саме певна цитата з Біблії для конкретної людини є живою й дієвою. Звичайно, в цьому місці скептики, заражені духом атеїзму, зверхньо й поблажливо посміхнуться. Були такі й серед співрозмовників капелана Валерія. Але після того, як пересвідчувалися, що у відділенні сержанта Пашкова не було не те що загиблих, а жодного пораненого, скептицизм зазнавав повного фіаско й від аргументів проти не лишалося й сліду. Приміром, декілька чоловік, що зловживали алкоголем, позбавилися цієї згубної пристрасті й прийшли бо Бога.

— Був військовослужбовець, — згадує Пашков, — якого замикали й били. Причому били так, що він ходив весь синій. І навіть це не могло зупинити чоловіка. А виявилося, що достатньо поговорити, звернутися до Бога, помолитися, й ось уже понад рік він не вживає спиртного, служить в церкві, грає на музичних інструментах, сам пише музику… Пам’ятаю ще одну пригоду, коли вночі прямо на посту молився за бійця, а він в цей час блював зеленню. Так біси покидали людину. Я не можу пояснити, як це відбувається, але впевнений, що обов’язково Бог допоможе. І все, що я роблю, матиме позитивний результат.

Далеко не кожен розуміє сенс дій капелана Валерія. Навіть пастор його церкви запитував, для чого йому це потрібно? І тоді він відповів наставнику, що люди з війни приходять несповна розуму. Першими, на кого вплине ця хвороба, буде сім’я. Далі — сусідні квартири, ще далі — сусідні будинки. Я не хочу, — говорив Валерій, — щоб така недуга прийшла до мене чи до вас додому, краще я буду цьому запобігати тоді, коли хвороба знаходиться в зародку й ще не спіткала людину. І єдиний захисник у цьому — Бог.

Після таких слів навіть пастор не знав, чим заперечити Валерію, й здійснив рукопокладення, чим благословив його на служіння серед бійців Збройних сил.

Біблія говорить, що поганий той священик, який не піклується про дім свій. Для Валерія Пашкова домом є його підрозділ і своє нагальне завдання він вбачає в тому, щоб підлеглі бійці повернулися живими-здоровими до своїх домівок і сімей, дітей і батьків.

Олександр КУХАРЕНКО

(Продовження буде)

Яндекс.Метрика