Харківський обласний військовий комісаріат

Стаття комбата Сергія Богатирьова

Розіпни його!

Спостерігаючи за дискусією навколо справи генерала Назарова в мене виникають питання щодо процесів, які відбувається у тилу, поки ми, бойові офіцери, стримуємо ворога на передньому краю оборони.

Читаючи статті про хід розгляду судової справи генерал-майора Віктора Назарова, який обіймав посаду начальника штабу антитерористичного центру, коли у червні 2014 року терористами був збитий літак ІЛ-76, у якому загинули мої побратими-десантники, починають відкриватися очі на те, що відбувається у тилу, в той час, коли ми стримуємо ворога на передньому краю оборони.

Дискусія, яка розгорнулася навколо судового процесу, наводить на сумні роздуми про адекватність тих, хто стверджує, що під час бойових дій командира можна судити за ухвалені рішення.

Перебуваючи під постійними обстрілами, коли ворог застосовує всі наявні артилерійські системи, коли на твоїх очах гинуть бойові побратими - не розумієш речей і процесів, які відбуваються, там, на мирній землі.

Ми взяли на себе відповідальність за виконання бойових задач і успішно боронимо країну від агресора, захищаючи свій народ, нашу свободу і незалежність.

Що відбувається – 1 лютого, у Павлоградському міськрайонному суді вже вчетверте було відкладено підготовче судове засідання у справі Михайла Толстих, більш відомого як «Гіві» - ватажка незаконного збройного формування «Сомалі» невизнаної «ДНР».

Гіві обвинувачується по ряду статей: створення терористичної групи чи терористичної організації; незаконне позбавлення волі та ін. Згідно з обвинувальним актом, приблизно з травня 2014 року в Слов'янську, Іловайську і Донецькому аеропорту Михайло Толстих брав участь в незаконних збройних формуваннях «перша рота першого Слов'янського полку» і «Сомалі» з метою зміни кордонів України, передає http://павлоград.dp.ua/27013

Про це блогери та кореспонденти центральних телеканалів мовчать, натомість інший судовий процес, який розглядається у цьому ж суді – на перших шпальтах ЗМІ та широко обговорюється у мережі.

Ще раз – судять українського офіцера, який виконував бойові завдання і судять терориста, який убивав українських солдат. Про першу справу ми чуємо щодня, про другу – ані пари з вуст. Офіцер, згідно наказу виконував бойові завдання, вів бойові дії, поніс бойові втрати і в решті судять його, а не ту нечисть, що прийшла до нас з війною.

Ми, бойові офіцери не розуміємо цієї логіки – в особі генерала Назарова суспільство вимагає жертви за злочин який скоїли терористи, водночас не спромігшись навіть заочно засудити терориста-росіянина.

А може це не українське суспільство вимагає цієї жертви, а ворог шепоче – розіпни його?

Кремль веде проти України гібридну війну, яка включає в себе безліч складових – пряме військове втручання, тероризм, економічні диверсії, підкуп політикуму, штучний розбрат між українцями та ін.

Наразі атака спрямована на всі ланки бойових командирів з метою залякати їх ухвалювати рішення у бою, зломити їх морально-психологічний стан. В бойовій обстановці рішучі дії командира – запорука успішного виконання поставленої задачі. Командир повинен не вагаючись діяти адекватно обставинам, брати на себе відповідальність.

Штучно створена перспектива судового переслідування командирів вигідна ворогу, і ця тема активно вкидається у суспільство. Недовіра і розбрат, протиставлення одне одному – це класична КДБшна розводка, яку наразі активно застосовують в рамках гібридної війни проти нас.

Жодна країна не судить своїх захисників, судять зрадників та засланців, зневажають – боягузів, шанують загиблих Героїв, а тих, хто вижив у війні і чесно виконував задачі - не судять. Ніде.

Кожна втрата безповоротна, загиблих не повернути і не забути. Але це війна і на війні вбивають – або ти, або тебе…

Ховати побратимів важко, і жити з цим важко, але не ми це почали.

Наша мета перемога. І ми її здобудемо лише консолідувавши зусилля фронту і тилу – тут, на фронті, ми відчуваємо і цінуємо підтримку потужного волонтерського руху – безпрецедентного явища громадянського подвигу нашого народу. Але відкриваючи стрічку фейсбуку чи форуму популярного сайту дивуєшся тій кількості зради, що ллється звідусіль.

Схаменіться, люди. Живіть і радійте мирному небу, яке ми боронимо для вас. І якщо не допомагаєте – не заважайте.

Хай кожен чесно робить свою справу. А час, врешті, всіх розсудить.

Командир батальйону ЗСУ, майор Сергій Богатирьов

Яндекс.Метрика