Харківський обласний військовий комісаріат

Український дух — наша потужна зброя на всіх фронтах

Геннадія Короля вже тричі обирали Близнюківським селищним головою Харківської області. Йому довіряють, його поважають земляки за самовідданість та чесність у роботі. Його авторитет іще більше зріс, коли він спекотним літом 2014-го добровільно пішов до лав Збройних Сил України

— Геннадію Степановичу, що спонукало вас добровільно прийти у військкомат?

— Мене життя не дуже балувало: хлопчині з простої сільської сім’ї доводилося самотужки прокладати собі дорогу в житті. Закінчив два виші. Я не став шукати добра на чужині, не став дбати про просування кар’єрними сходинками в мегаполісах, а залишився на рідній Близнюківщині. Тут мене знає кожен старожил, і будь-хто може прийти до мене зі своєю проблемою чи вказати на мої недогляди.

Тож коли на українську землю прийшли російські окупанти й перед усім народом постала загроза позбутися свободи, я не всидів удома. Переконаний, патріотизм — це не красиве слово, а реальні справи. І після короткої розмови із дружиною й дітьми я повідомив колегам про своє рішення та вирушив на пункт призову. У райвійськкоматі я попросив направити мене до тієї військової частини, яка воюватиме в районі проведення АТО.

— Якими видались перші дні в армії та служба на Донбасі?

— Я свого часу відслужив строкову в артилерійській частині й удостоївся звання сержанта. Тому, коли прибув до 22-го батальйону територіальної оборони, який із нуля формувався на базі Харківського обласного військкомату, я швидко відновив знання основ армійської справи та прийняв командування стрілецьким відділенням. Воїнів із бойовим досвідом тоді в нас були одиниці.

Пам’ятаю, як на той час різко загострилася ситуація на Сході держави. Саме тоді ми проходили бойове злагодження. У щоденних зведеннях із району АТО йшлося про те, що за 250 кілометрів від Харкова гинуть і зазнають поранень українці. Нашого комбата підполковника Сергія Горбенка я просто засипав запитаннями, на кшталт: «Ну коли ж ми поїдемо в АТО?»

Згодом ми прибули на Луганщину, спочатку в Старобільськ, потім розташувалися неподалік від Щастя. Обстріли наших опорних пунктів, вилазки диверсантів відбувалися майже щодня. Поруч стояли земляки з рідної 92-ї окремої механізованої бригади. Пам’ятаю, що на їхнього комбрига з позивним «Вітер» та деяких наших офіцерів полювали всі ворожі розвідники. Адже вороги дуже боялися незламного українського духу й даремно думали, що, знешкодивши командирів, їм удасться залякати сержантів та рядових.

— Що, на вашу думку, позитивно заряджає й надихає хлопців на передовій?

— Однозначно — величезна підтримка всього українського народу. Приїзд волонтерів із різних регіонів нашої держави, виступи артистів-аматорів було тим, як кажуть, бальзамом на серця всіх учасників АТО. Особливі відчуття від дитячих листів або малюнків, що надіслали юні патріоти.

Приміром, увечері повертаєшся з бойового чергування — втомлений, забруднений, а подивишся в бліндажі на дитячі витвори мистецтв — і відчуваєш себе дуже потрібним людям. Тоді в тебе наче розправляються крила.

— Зв’язок із бойовими побратимами підтримуєте?

— Я досить часто зв’язуюсь із земляками, які уклали контракти, і добре знаю, що на «передку» ще бракує різних технічних засобів. Волонтерські автомобілі або інша техніка, що ми отримували від волонтерів у 2014 році, потроху стають непридатними, завершується ресурс їхнього використання в польових умовах. Я тісно співпрацюю з ветеранами та громадськими активістами Харківщини, і ми докладаємо зусиль, щоб темп надання допомоги нашим хлопцям не збавлявся.

Так, можливо, противник має сучаснішу техніку, зовсім не рахує набоїв. Але український дух удесятеро міцніший за ворожі настрої. Це наша потужна зброя на всіх фронтах.

Я вважаю, що нам не варто дуже сподіватися на чиюсь матеріальну підтримку. Треба розраховувати лише на власні сили у відстоюванні державного суверенітету. А потенціал для того, щоб жити не гірше за інших, українці мають.

— Геннадію Степановичу, як ви допомагаєте ветеранам АТО? Розкажіть про військово-патріотичне виховання молоді в Близнюках?

— Цього року я організував і провів більш як 10 масштабних військово-патріотичних заходів, наступного року їх буде ще більше. Напередодні всіх державних та регіональних свят у школах відбуваються уроки мужності з участю ветеранів Збройних Сил, учасників бойових дій. Також у всіх школах нашого великого селища розміщено тематичні виставки, у музеях навчальних закладів діють окремі експозиції.

На обліку селищної ради перебуває 171 учасник АТО й п’ять сімей загиблих героїв. До цих сімей особлива увага. З усієї когорти наших ветеранів АТО 93% уже отримали передбачені в законодавстві земельні ділянки. Зауважу, що члени нашої великої громади з вдячністю та шаною ставляться до тих, котрі захищали наш спокій і мир. Приємно констатувати, що за швидкістю задоволення потреб ветеранів бойових дій наше селище ставлять за приклад для всієї Харківщини.

Хто справді патріот і захисник нашої землі, а кого можна назвати лише популістом — із цим питанням мудрий український народ розбереться!

Яндекс.Метрика