Харьковский областной военный комиссариат

20. БИЛИЦІ, РОЗКАЗАНІ ПРАПОРЩИКОМ ЧУБОМ СЕРГІЄМ-3 (з циклу «НА «НУЛІ»)

Командир взводу — старший прапорщик Чуб — розповідає про справжнє перемир’я, якого вдалося досягти на луганському напрямку два роки тому. При цьому домовленості про припинення вогню здійснювалися не на рівні вищого командування, а власними зусиллями командира взводного опорного пункту… То ж продовжуємо.

— Насправді, нічого не варто було за кілька секунд покласти взвод із кулемета — як їм, так і нам. Скажімо, коли посеред літньої спеки бійці майже повним складом купалися в річці. Думаю, що в багатьох була така спокуса. Але тоді б повністю зруйнувалося все, що з таким зусиллям створювали, окрім цього, ще й постійно наражалися б на небезпеку. А так курсував човен туди й назад, люди стали орати землю, відкрилися магазини. Швидко й у кращий бік змінилося ставлення місцевих мешканців до нас …

Найбільш запам’яталося свято Великодня. Напередодні в супротивників відбулася ротація й зайшов чеченський взвод. А з нашого боку зібралося чоловік 50—60 місцевих. Разом з ними ми встановили на переправі хрест, обклали його камінням. З того боку припливли люди з батюшкою. Він почитав молитви, посвятив паски.

Чеченці мовчки спостерігали за цим дійством. А коли ми скінчили й люди розійшлися по домівках, акин попередив мене, що вони також будуть відправляти свій власний обряд. Не пам’ятаю, як він там зветься, але під час його проведення танцюють і стріляють у повітря. І коли вони почали стрільбу, біжать до мене мої бійці з криками, що чеченці порушили перемир’я. А я так хитро посміхаюся: «Нічого ви, — кажу, — не розумієте в національних обрядах!»

Нашим домовленостям на той час ніхто не заважав. Навпаки, всі підтримували. Приїжджав до мене Вітер, наш комбриг. Говорив: «Видно, що в домі є господар». Був командуючий сектором. Часто навідувалися представники ОБСЄ й могли наочно впевнитися, що всі домовленості з нашого боку виконуються. А дізнавшись, що мене там називали шерифом, привезли й подарували мені американського капелюха, що відповідав такій посаді.

Це взагалі був унікальний випадок, оскільки з одного боку від нас була Трьохізбенка, де постійно велися бойові дії, з іншого — Старий Айдар. Там — те саме. А в нас тиша! Кинули сюди чеченців, інгушів, осетинів — усе одно тиша. При цьому всі розуміли, що ми військові люди, й отримаємо завтра команду ми чи вони, будемо стріляти й рухатися вперед, не дивлячись ні на що. Але поки існує перемир’я, його слід дотримуватися.

Оскільки заговорили про комбрига Ніколюка, можу сказати, що це командир від Бога, який завжди знаходився на передовій, а не ховався десь в очереті. Він знав імена практично всіх бійців, у них був його номер телефону й командир завжди вирішував проблеми підлеглих. Коли я дізнався, що дружина не лише відмовилася повертатися до України, а й створила там нову сім’ю, на переправу приїхав Ніколюк.

— Тебе, — каже, — що, дружина кинула?

Я був шокований уже тим, що йому це відомо.

— Даю тобі, — говорить, — два дні. Можеш побухати, щоб зняти стрес. А потім — за роботу! Бо зламаєшся ти, розвалиться все навколо…

Вважаю, що саме такі командири й мають бути в Українській армії. На жаль, за весь час служби мені довелося зустрічати поки що лише одного такого…

Коли після дев’яти місяців нашого там перебування почали виводити одні підрозділи й міняти на інші, отець Миколай, настоятель місцевого храму, приїхав на переправу й власноручно вручив мені хрест. Розповідав, що це старовинний, зроблений майстрами Києво-Печерської лаври. А мені його передає із вдячністю за мир, тишу й спокій, які вдалося зберегти в такий складний час.

Тепер цей хрест на мені постійно. А що стосується тиші й спокою, то результатом наших старань стало те, що жоден будинок не було зруйновано, жодна людина не загинула, ні з нашого боку, ні з їхнього, ні серед місцевих мешканців.

А вже потім, коли підрозділ відправили на ротацію, всього за кілька днів ідилія скінчилася. Комусь захотілося повоювати. Розбомбили магазини, спалили човен, навіть собаку човняра й ту пристрелили.

Перемир’я на окремо взятій ділянці фронту також завершилося…

Олександр КУХАРЕНКО

(Продовження буде)

Яндекс.Метрика